It was the 817th day of the WAR

В Україні Війна чи все ж лише “збройна агресія”? І про “секретних агентів”, яких нема.

Про звʼязки наших високопосадовців з РФ або з її громадянами хто ще не чув? А чи чув хтось про завершені справи щодо таких звʼязків?

Не чули…

Ну і зрозуміло: бо саме ці високопосадовці і вирішують, чи взагалі потрібно займатися цими “звʼязками” з РФ. І вони ж вирішують, чи є такі звʼязки приводом (причиною) для певних обмежень стосовно цих посадовців при зайнятті ними посад на обʼєктах стратегічного значення чи критичної інфраструктури, для прикладу.

А “чи адекватні та пропорційні запропоновані заходи заявленій меті?” — бідкаються ці “правозахисники”, які звернулися до Президента з проханням ветувати Закон. І це ж навіть не війна, а лише “збройна агресія” — пишуть вони.

Дійсно, про яких “секретних агентів” мова? Адже доказів існування “секретних агентів” нема, наполягають борці і борчині за реінтеграцію окупованих територій — і все обґрунтовано лише інформацією з медіа. Тобто, бездоказово.

От чисто теоретично:

1. Чому поки у нас працювали над “реінтеграцією” Криму ми не готувалися до війни, до якої очевидно готувалася РФ?
2. Чому ті, хто займався тоді “реінтеграцією” і розмінуванням тепер очевидно є першими претендентами на вивчення їх звʼязків з РФ?
3. Можливо, якби тоді займалися вивченням їх звʼязків з РФ, нам всім стало б очевидно, що РФ готується до війни? І, можливо, для РФ тоді було б важче проводити підготовку до війни, якби ми вже тоді обмежили право таких “людей” займати посади на обʼєктах стратегічного значення чи критичної інфраструктури?

Але це — теоретично, бо у нас немає і не було ніяких “агентів” РФ. І у цих “агентів” є права, які негоже обмежувати без вагомої причини.

От у випадку Війни — такі обмеження прав, наприклад “Європейської конвенції з прав людини”, регламентовані. А от у випадку “збройної агресії” до таких питань можна підходити більш “гнучко”.

І взагалі дивна ситуація з цим ветованим Президентом Законом. Люди Президента провели через ВР погано підготовлений Закон, а в Офісі Президента замість того, щоб у “Рекомендаціях”, які супроводжують “вето”, запропонувати більш професійний підхід до вирішення ситуації з “неіснуючою агентурою”, — просто прибрали це питання з “рекомендацій”.

Все це нагадує звичайнісінький “мєждусобойчік”.

І варто було б нагадати! Що справа тут не у “криміналі”! Бо, що стосується “агентурної роботи”, то це як з “касирами” на підприємстві — право звільняти при відсутності довіри. Бо іноді, або і часто, поки дійде до “підозри”, країну можна просрати.

І якщо ми під час війни не в силах встановлювати такі звʼязки, то де у нас знайдуться ті сили після можливого “миру” (“перемирʼя”)? Коли всі консерви на найвищих щаблях знову запрацюють на повну.

А також не треба забувати, що над “службами” сидять ці самі високопосадовці, які мають “звʼязки” з громадянами РФ, і що саме ці високопосадовці визначають — як “досліджувати” оці їх звʼязки.

Отже, продовжуємо займатися реінтеграцією, а агентів у нас нема і не було.

Просто так трапляється. Так вийшло.

—