It was the 815th day of the WAR

Чи це відтермінована війна за нашу Незалежність 1991 року? І чи могло її все ж не статися — проглянув інтервʼю одного з істориків.

От за що не люблю багатьох істориків, то це за сумнівні історичні аналогії. Але, щодо цього історика я змінив своє ставлення після фрази про те, що “внесок Франка для України може бути навіть більший, аніж Шевченка”. Попри все інше ним сказане.

От до чого ці аналогії теперішньої війни з Першою чи навіть Другою світовою? А з чим тоді порівнювати Першу? З монголо-татарським ігом?

Чи сьогоднішня війна “була все-таки неминучою”, і чи могла, для прикладу, настільки масштабна україно-рюзька війна статися у 1990-х? Дуже сумнівно. Хоча б тому, що РФ не була тоді до неї готова, і не тільки у військовому плані.

В РФ почали готуватися до війни вже за Путіна. Але ми вперто цього не бажали помічати. І назвати причиною невідворотності війни лише “постсовєцькі” еліти, це — не розуміти, не бачити усієї картини. У нас була хворою значна частина суспільства.

Причинами були:

• ворожа агентура,
• корупція у найвищих ешелонах влади,
• і ворожа пропаганда.

І кожна з цих складових гарантувала вплив інших складових.

А на додачу, у нас так і не зʼявився лідер, який був би здатен хоча б спробувати вирвати країну з цього замкненого кола. А у них от зʼявився “лідер”, який методично готувався до війни. І от якось йому здалося, що Україна вже достатньо слабка і готова бути окупованою.

А ми дали їм привід зробити висновок, що ми достатньо слабкі.

Отже, чи була ця війна невідворотною?

Для цього треба чесно відповісти на питання: “А ми були здатні протиставити щось дієве ворожій пропаганді?” Якщо вже навіть після вторгнення 2014 року у нас все ще вважали медведчуківські канали прийнятними.

І чи здатне було суспільство видужати від впливу ворожої пропаганди саме по собі? Без великої війни чи подвигу справжнього лідера, який би спробував вирвати Україну з інформаційної сфери впливу РФ.

З іншого боку, навіть у Європі досі не повністю викорінили вплив РФ на їх суспільні настрої. Хоча, не вони воювали, але претензії у нас до них.

Ну що ж, якщо навіть українські історики досі недооцінюють вплив кремлівської пропаганди… А вона ж сама по собі нікуди не дінеться, поки буде РФ. І розраховувати лише на свідомість громадян і здорову конкуренцію в інфо просторі буде черговою помилкою.
—